Хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ)
(ХОЗЛ) є однією із найпоширеніших хронічних респіраторних недуг, яку зазвичай можна попередити і лікувати.
За даними ВООЗ, 2016 р. у світі було зареєстровано 251 млн випадків ХОЗЛ. Сьогодні ця недуга є четвертою основною причиною смерті у світі і, за прогнозами фахівців, до 2020 р. посяде третє місце. Понад 90% смертей від ХОЗЛ припадає на країни з низьким і середнім рівнем доходу.
За різними оцінками, в Україні від ХОЗЛ потерпає щонайменше 4% населення, а близько 2% смертей українців зумовлено цією хворобою.
Хронічне обструктивне захворювання легень є загальною назвою групи недуг. Для ХОЗЛ характерні стійкі респіраторні симптоми та обмеження прохідності дихальних шляхів через патологічні зміни у них та/чи ураження альвеол, що зазвичай спричинені значним негативним впливом шкідливих частинок або газів. Захворювання істотно обмежує нормальне життя пацієнта через кашель, постійну задишку, що прогресує, та виділення мокротиння.
Причини ХОЗЛ
Головна причина розвитку ХОЗЛ — тютюновий дим (у результаті куріння тютюну або вдихання вторинного тютюнового диму). Найбільш уразливими для цієї хвороби у всьому світі є завзяті курці. У таких пацієнтів недуга прогресує удев’ятеро швидше, ніж у тих, хто не курить.
До інших найпоширеніших факторів ризику належать:
- забруднення атмосферного повітря;
- забруднення повітря в житлових приміщеннях (наприклад, унаслідок використання твердого палива для приготування їжі та обігріву);
- наявність пилу, диму і випарів хімічних речовин на робочих місцях.
У деяких випадках ХОЗЛ пов’язано із генетичними чинниками, гіперчутливістю дихальних шляхів, невідповідним розвитком легень у дитячому віці, тривалим захворюванням на астму.
Симптоми ХОЗЛ
ХОЗЛ розвивається повільно і зазвичай проявляється у людей старше 40–50 років. Головні ознаки захворювання:
- постійна задишка;
- хронічний кашель;
- хронічне відкашлювання мокротиння.
За наявності факторів ризику ХОЗЛ треба запідозрити у кожної людини.
Діагностика ХОЗЛ
Існують різні методи дослідження функцій зовнішнього дихання:
- спірометрія — цей дихальний тест дає змогу виміряти, який обсяг повітря людина може видихнути за один раз, доклавши максимальне зусилля, і наскільки швидко;
- плетизмографія (дослідження тонусу дрібних судин і кровотоку в них шляхом реєстрації змін об’єму легень унаслідок кровонаповнення);
- дослідження дифузійної здатності легень;
- оцінювання толерантності до фізичного навантаження, яка на пізніх стадіях захворювання знижується (тести з ходьбою, серцево-легеневі навантажувальні тести з використанням бігової доріжки або циклоергометра, моніторинг активності за допомогою акселерометрів чи інших пристроїв).
Також для діагностики ХОЗЛ застосовують:
- методи із візуалізацією (рентгенографія органів грудної клітки, комп’ютерна томографія легень з високою роздільною здатністю);
- пульсоксиметрію і газометрію артеріальної крові (призначають з метою оцінити важкість загострень ХОЗЛ, за хронічної дихальної недостатності);
- посів мокротиння (чи аспірату з трахеї у заінтубованих пацієнтів).
Окрім того, загальний аналіз крові допоможе перевірити зростання кількості еритроцитів у крові, а ЕКГ і ехокардіографія виявляють ознаки легеневого серця.
Лікування ХОЗЛ
Хронічне обструктивне захворювання легень невиліковне. Проте наявні лікарські препарати й засоби фізіотерапії можуть полегшити симптоми, підвищити здатність витримувати навантаження і поліпшити якість життя, а також зменшити ризик смерті. Найбільш ефективним і рентабельним лікуванням ХОЗЛ у курців є відмова від куріння. У деяких (але не всіх) пацієнтів позитивний ефект дає призначення інгаляційних кортикостероїдів. На всіх стадіях ХОЗЛ рекомендовано фізичні навантаження.
Своєчасна діагностика і правильне лікування дають змогу сповільнити розвиток хвороби.
Профілактика ХОЗЛ
Повністю вилікувати ХОЗЛ неможливо, тому слід ужити всіх заходів, аби попередити цю недугу:
- цілком відмовтеся від куріння тютюну та уникайте пасивного куріння;
- не контактуйте із забрудненим повітрям (як атмосферним, так і у приміщеннях);
- щепіться від грипу та пневмококової інфекції (особливо у віці після 65 років і за наявності важких супутніх патологій, наприклад, захворювань серця);
- дотримуйтеся здорового способу життя.
