ЩО ВАРТО ЗНАТИ ПРО ТУБЕРКУЛЬОЗ
24 березня — Всесвітній день боротьби із туберкульозом. Туберкульоз (ТБ) — це інфекційне бактеріальне захворювання, спричинене мікобактерією туберкульозу, яка найчастіше вражає легені. ТБ передається краплинним шляхом від людини з активною респіраторною формою до людини.
Більшість українців вважає, що туберкульоз — це хвороба безпритульних або людей з нарко чи алкозалежністю. Натомість, щороку в Україні реєструють десятки тисяч нових випадків захворювань і лише 8-10% з них — у соціально-незахищених громадян. У 2019 році в Україні було зареєстровано 25 237 випадків туберкульозу (вперше зареєстрованих та рецидивів). Це на 3,5% менше, ніж у 2018 році.
За останній рік також зменшилася і кількість пацієнтів з лікарсько-стійкими формами туберкульозу на 3,5%: у 2019 році було зареєстровано 5 922 випадки, у 2018 — 6 336.
Статистика показує позитивну динаміку з 2014 року, але наша країна досі входить в топ-20 держав з найвищим тягарем лікарсько-стійкого туберкульозу.
Чому так? Тому що в Україні й досі класичне лікування туберкульозу — це щонайменше півроку у стаціонарі протитуберкульозного диспансеру.
Від цього методу увесь прогресивний світ відмовився ще у 70-х роках минулого сторіччя. Адже хворі мають більше ризику отримати лікарсько-стійку форму туберкульозу, яка не піддається лікуванню традиційним схемам.
Україна прагне змінити це. З 1 квітня, у рамках медреформи, змінюється підхід до лікування туберкульозу — зі стаціонарного на амбулаторний.
Необхідність у госпіталізації виникає лише під час появи певних конкретних клінічних причин та для пацієнтів з бактеріовиділенням за неможливості забезпечити ефективне та безпечне лікування в амбулаторних умовах. На перші 2-3 тижні з моменту початку лікування.
Так відбувається в усіх розвинених країнах. Пацієнти з туберкульозом лікуються в стаціонарі 2 тижні, далі – амбулаторно.
Після початку ефективного режиму хіміотерапії за кілька днів пацієнт не становить загрози для інших людей та перестає бути заразним для оточуючих.
Для того, щоб діагностувати ТБ, сімейний лікар проводить скринінг та опитування (http://tbtest.phc.org.ua/), оцінює ризик захворювання і направляє, за необхідністю, на обстеження до фтизіатра.
Фтизіатр робить рентгенологічне обстеження, аналіз харкотиння за допомогою молекулярно-генетичної експертизи або мазку мокротиння і, згідно із результатами, встановлює діагноз.
Пацієнт може здати харкотиння у пунктах його збору (детальну інформацію можна отримати у свого сімейного лікаря).
Результат молекулярно-генетичного аналізу (чи присутні ДНК мікобактерії ТБ в мокротинні) або мікроскопії мокротиння хворий можна отримати протягом доби з моменту доставки матеріалу в лабораторію. Спеціальна підготовка перед проведенням дослідження не потрібна.
Знімок легень роблять в рентген-кабінеті лікарні за направленням сімейного лікаря. Заздалегідь готуватися до цього не потрібно.
Необхідність додаткового обстеження визначає фтизіатр. Це може бути: бронхоскопія, комп'ютерна томографія або люмбальна пункція чи інші більш специфічні дослідження, залежно від ураженого органу.
Лікування, залежно від стану пацієнта, може бути амбулаторним від самого початку діагностування туберкульозу або стаціонарним. Якщо є показання.
Лікування від туберкульозу в Україні безкоштовне. Під час амбулаторного лікування хворий отримує препарати за місцем лікування.
Як це відбувається? Пацієнт отримує протитуберкульозні препарати на 10-20 або 30 днів і кожен день, показує процес прийому препаратів на камеру (в реальному часі або пересилає запис) медичній сестрі. Вона переглядає це і ставить відмітки про прийом препаратів.
Амбулаторна форма лікування має переваги, тому що:
- пацієнтові немає необхідності лежати в стаціонарі у лікарні;
- хворий може бути поруч із сім'єю;
- в деяких випадках пацієнт може продовжувати працювати.
